Максим Ващук: не всі люди задумуються, наскільки легальні кошти вони заробляють

Максим Ващук очолює департамент контролю та фінансового моніторингу Кредобанку впродовж 13 років. Член правління банку з 2015 року. Напрямок роботи підрозділу Максима Ващука не так помітний, як вкрай потрібний — це контроль та фіксація усіх можливих махінацій з обігом коштів — відмивання, фіктивні ФОПи тощо. Про мільярди в тіні української економіки, регулювання НБУ та можливості супермена в банківській сфері він розповів в інтерв'ю з нагоди 30-річчя Кредобанку у проєкті KredoTalk.

Хто такий Максим Ващук?

Це працівник Кредобанку. З двадцятирічним стажем в банківській сфері. І 20 років цього стажу — це стаж в Кредобанку, починаючи від спеціаліста операційного обслуговування і на цей момент займаю посаду члена Правління нашого банку.

Це директор Департаменту контролю і фінансового моніторингу. Хтось може сперечатись, але я вважаю, що у мене найкращий підрозділ в усьому банку. В мене працюють найкращі люди і фахівці своєї справи. Це робота, яка, можливо, не має такого вагомого впливу на результат. Але це підрозділ, без якого банківська сфера сьогодні не може працювати. Це департамент, який забезпечує спокійну і розмірену діяльність банку в поточній роботі.

Максим Ващук — це також батько чарівної дитини, яка цього року вже закінчила навчання в школі.

З вашої точки зору, влада — це більше економіка чи політика?

Для мене це питання з розряду «хто в сім'ї головніший?». Немає влади без політики чи економіки. Це те, що є спільним. Розмежовувати їх і ставити в пріоритет щось одне — надзвичайно складно. Звичайно, що кожен політик скаже, що влада — це політика, а економіст — що це економіка. Кожен вважає свій напрямок найважливішим і найбільш необхідним суспільству в тих межах, в яких він нею займається. Але виокремити щось, що є найбільш важливим неможливо. Все повинне бути збалансовано.

Прийнято вважати, що в українському суспільстві існує недовіра до банківської системи. Чи це так? Як відновити довіру?

Як на мене, недовіра є. Недовіра частково базується на тому, що в людей недостатня фінансова грамотність. Але також недовіра виникла не сьогодні, не вчора. Це наслідок переліку подій, який відбувся в банківській системі. Вона складається з історичних знань. Те, що ми пережили у зовсім недалекому минулому. Згадуючи 2014 рік, коли кількість банків зменшувалась щомісячно, якщо не щотижнево, і ми перейшли бар'єр зі 180 банків до менше 100. Зараз в Україні трішки більше 70 банків. Це суттєва різниця і вплив на банківську систему. Люди переживають, хвилюються, невпевнені в банківських установах, в тому, що їхні кошти будуть збережені, що інформація про них буде збережена і зайвий раз ніде не пошириться. Цей негативний досвід відбився на тому, що люди не довіряють.

Що робити? Поступово відновлювати розуміння людей, що таке банківська система, яким чином працювати з банком, як перевіряти банки, за якими критеріями довіряти фінансовим установам свої гроші чи інформацію про себе. Це непростий шлях і ще багато років пройде до моменту, коли люди будуть довіряти системі і своєму банку. І тут потрібна робота не лише банків, але і Національного банку, інших фінансових установ, шкіл, організацій, які б сприяли підвищенню довіри та фінансової грамотності серед населення.

В Україні існує таке поняття як тіньовий сектор економіки. Який його обсяг? Як виводяться кошти в тінь?

Я і мій підрозділ займаємося запобіганням виведенню коштів в тінь. Або навпаки — коли з тіні виводяться отримані протиправними діями кошти в реальний сектор економіки. Це називається легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом.

Обсяг коштів поза реальним сектором економіки — колосальні. Це мільярди і мільярди доларів. На скільки моя теорія правильна, сказати важко, оскільки цих коштів не порахуєш і можна тільки приблизно здогадуватись. Інше питання, як покращити ситуацію в країні в цілому. Кожен з нас прагне добробуту і люди стараються, працюють, щоб отримувати додаткові кошти. Чи ці кошти обліковані, оподатковані, і наскільки вони легальні - здебільшого не задумуються. Це все, крапля за краплею, породжує тіньовий бізнес. Кожен з нас є частинкою цих обсягів і частинкою того, що відбувається в країні в цілому.

Чи справедливою є державна політика в сфері регулювання банківської діяльності? Чи потрібно її якось покращити чи змінити?

Державне регулювання Національного банку сьогодні є досить адекватним і відповідає тому розвитку подій, який відбувається в економіці України. Недавно ми також отримали повністю нові регуляції щодо запобігання та протидії незаконному обігу коштів, які цілком відповідають найкращій міжнародній практиці.

Натомість немає межі, яку б не можна було вдосконалити згідно з потребами ринку і економіки. Це зокрема і є задачею державних органів управління — надавати нові інструменти, можливості. Або обмежувати те, що негативно впливає на роботу фінансового сектору.

Чи достатньо держава робить для лібералізації економіки?

Може зробити більше. Звичайно ми хочемо, щоб держава розвивалась, а ми не платили податки. Хочемо, щоб держава допомагала нам у всьому. Але чи в той самий час ми достатньо допомагаємо державі і яким чином. Багато чого зроблено, але державі не потрібно зупинятися. Варто вдосконалювати нормативно-правову базу, вдосконалювати механізми соціальної допомоги задля загального добробуту населення.

А чого очікувати від обмеження сум трансакцій для осіб і обов’язкового фінмоніторингу, яке впровадив НБУ?

Насправді ми отримали регуляцію, яку досить довго чекали. Спочатку це був закон про протидію відмиванню коштів отриманих злочинним шляхом. Пізніше був оновлений порядок здійснення фінансового моніторингу в банках України. Для 90%, а може і більше, населення України ці регуляції не вносять жодного дискомфорту в роботу. Вони не змінюють їхнього повсякденного, стабільного підприємництва, не змінюють звичок в частині фінансових операцій.

Так, деякі речі ускладнились, але це в першу чергу стосується банків. Ми повинні приділяти більше уваги, більше аналізувати, виділяти більше ресурсу для розуміння, які дії виконують наші клієнти. Також ми повинні розуміти, що не кожна особа, яка прийде до банку може стати його клієнтом, оскільки її бекґраунд є неприйнятним для банку. Як то кажуть: «клієнт завжди правий, якщо пройшов фінмон (фінансовий моніторинг — ред.)».

Однак в загальній чисельності клієнтів — це мізерна частина. Основна кількість не відчує цих змін. Можна й надалі спокійно переказувати кошти з карти на карту, в межах свого залишку. З іншого боку, ми повинні бути свідомі, якщо є переказ коштів, який не відповідає фінансовому стану клієнта, то банк має право задати питання: чому ти це здійснюєш, що відбувається і як відбувається. Це стосується осіб, які переказують сотні тисяч, мільйони коштів. Якщо банк переконається, що там немає жодної підстави для блокування цієї операції, то її буде виконано.

Регулювання також не виставляє якихось спеціальних вимог для фізичних осіб підприємців. Всі операції, які вони здійснювали — надалі можуть здійснюватися в звичайному режимі. В той же час, особи, які реєструються підприємцями, повинні розуміти, що вони здійснюють підприємницьку діяльність. А це не означає, що кошти, якими з ними розраховуються за неіснуючі послуги чи товари, можна всі зняти готівкою, а потім повернути повторно тим особам, які їм заплатили.

Якщо підприємець здійснює свою діяльність в межах законодавства, то жодних питань до нього не буде. А якщо підприємець працює один місяць в році і в цей же місяць оборот сягає 2−3 мільйони, то можна однозначно сказати, що це фіктивна діяльність і ФОП нічого не здійснює.

Щодо юридичних осіб, то НБУ в своєму положенні надав великий перелік ознак ризикової діяльності компаній. Звичайно, банк в такому випадку звертатиме більше уваги на це. Але, знову ж таки, здійснюючи діяльність, яка відповідає фінансовим обсягам, які клієнт зголосив на початку встановлення ділових стосунків, якщо клієнт поступово розвиває і поетапно розвиває свій бізнес, то до нього не буде жодних звернень.

Банк — це все-таки офісна робота, непроста. Як не втратити відчуття життя, як не згоріти за ці роки, що ви працюєте в банку?

Робота завжди залишається роботою. Треба розуміти, що життя відбувається також поза межами роботи. Потрібно любити, де ти працюєш, бути фанатом своєї справи. Однак баланс між роботою і приватним життя повинен все ж бути більше в бік приватного життя.

Як не згоріти? Знайти точку, де твоя робота стає твоїм хоббі. Тоді ти отримуєш достатню силу, щоб працювати і відпочивати.

Супергерої, яких ми зустрічаємо в коміксах, часто виконують роль, яку мала б виконувати держава. Уявіть, що у вас є суперсила, ніби ви банкомен.

Було б добре, якби банкомен мав суперсилу, яка давала можливість роз’яснити людям слабкі сторони фінансової системи. Де кошти не варто вкладати, що 200−400% річних за чинних умов не буває, що не існує банків, які не видають договорів при укладені депозитів, що фінансові компанії на ринку не завжди діють згідно з правовим полем і кошти, які ви сьогодні вклали, можуть завтра не повернутися. А якщо таких осіб сотні, тисячі, десятки тисяч, то це негативно впливає і на державу.

Якщо б банкомен міг роз’яснити людям: будьте обережні, будьте уважні, не вкладайте туди, куди не впевнені, не робіть дій, які не відповідають тенденціям ринку загалом. Це одне з найкращих, що можна змінити в наших людях.