Дмитро Крепак: Чим менше держави в посткомуністичній економіці — тим краще
Голова ПАТ «КРЕДОБАНК» Дмитро Крепак в інтерв’ю «Бізнесу» аналізує результати першого кварталу, говорить про бізнес-модель свого банку та ділиться баченням українського банківського сектору. ПАТ «КРЕДОБАНК» — 27-й банк за розміром активів, 99,6% його належать польському PKO Bank Polski.
За рахунок чого ПАТ «КРЕДОБАНК» мав за результатами першого кварталу прибуток у 8,5 мільйонів гривень? Більшість великих банків закінчили перший квартал зі збитками.
У прибутковості ПАТ «КРЕДОБАНК» є дві головних причини. По-перше, на відміну від більшості великих банків, які формували резерви під проблемну заборгованість за кредитами саме у першому кварталі, ПАТ «КРЕДОБАНК» сформував основну частину необхідних резервів за проблемними боргами, в тому числі за кредитами на тимчасово окупованих територіях, у минулому році.
Другою причиною є дешевші пасиви — за них ми можемо менше сплачувати, оскільки тепер вкладники та інші клієнти йдуть до нас не за ставкою, а за надійністю європейського банку. Банк у першому кварталі продемонстрував і високий операційний результат — 88,2 мільйони гривень.
Що є основним джерелом доходів вашого банку? Як плануєте збільшувати доходну частину?
Основним джерелом доходу є процентні доходи за кредитними операціями клієнтів та за державними цінними паперами, а також комісійні доходи. Маємо на меті збільшити дохідну частину за рахунок цих показників у цьому році.
Як би ви описали бізнес-модель ПАТ «КРЕДОБАНК»? На що ви робите головну ставку, на який сервіс?
ПАТ «КРЕДОБАНК» обслуговує як фізичних, так і юридичних осіб — від приватних підприємців до великих міжнародних компаній. Така диверсифікація бізнесу разом з виваженою кредитною політикою дозволяє нам впевнено себе почувати в умовах економічної нестабільності. Більший акцент сьогодні робимо на кредитуванні та обслуговуванні аграрного бізнесу, впровадженні нових карткових продуктів для фізичних осіб. Крім того, за останні три роки ПАТ «КРЕДОБАНК» став національним лідером в автокредитуванні для фізичних осіб.
Чи ви плануєте розширюватися в інші регіони країни, крім західного? В які терміни, які конкретні кроки робитимете?
З наступного місяця, після відкриття відділення в Полтаві, ПАТ «КРЕДОБАНК» буде присутнім в усіх областях України, за винятком Луганської, Донецької областей та Криму. Ми готові інвестувати не у збільшення кількості відділень заради кількості, а у покращення місць розташування та приміщень для того, щоб нашим клієнтам було зручніше обслуговуватись.
Яка потреба ПАТ «КРЕДОБАНК» в докапіталізації? Чи робить якісь сигнали ваш материнський польський банк щодо того, чи здійснюватиме він докапіталізацію?
Сьогодні ПАТ «КРЕДОБАНК» з регулятивної точки зору капітал не потрібен. Він потрібен для того, щоб розвиватись та нарощувати кредитування. Щоб завоювати частку ринку, яку ми плануємо, додатковий капітал може бути потрібен у наступні два роки.
В чому суть бачення материнським банком української частини її бізнесу? Чи є в PKOBankPolski банківські підрозділи в інших країнах?
На сьогодні ПАТ «КРЕДОБАНК» є не тільки найбільшою інвестицією Польщі в банківську систему України, а й єдиною закордонною інвестицією PKO Bank Polski. Наш стратегічний інвестор налаштований на довгострокову присутність в Україні та готовий надавати ПАТ «КРЕДОБАНК» підтримку у разі потреби.
Які були б ваші поради — в чому найкраще тримати заощадження зараз людині з середнім розміром доходів? Скільки відсотків суми, що залишається після поточних витрат, варто вкладати в ті або інші інвестиційні інструменти?
Найкраща фінансова стратегія для людини з середніми доходами — «не втратити» або «заробити з мінімальними ризиками». В умовах курсових коливань та економічної нестабільності цього можна досягти завдяки диверсифікації — тримати гроші в різних банках, в різних валютах та на різні строки.
Прикладом такого підходу може бути — 30−40% грошей тримати в гривні на 1−3 місяці в банку Х, 20−30% в євро або злотих на 6 місяців в банку У, 30−40% в доларах на 3−6 місяців в банку Z. Якусь частину грошей в різних валютах можна тримати в банківській скринці. Є невеликий відсоток людей, які не довіряють навіть європейським банкам та використовують небезпечну практику зберігати гроші у себе вдома. І цих людей я теж можу зрозуміти в сьогоднішніх умовах.
Коли ви прогнозуєте відновлення іпотечного кредитування в Україні?
ПАТ «КРЕДОБАНК» не призупиняв іпотечне кредитування. Але ставка занадто висока для того, щоб мати значні обсяги іпотеки. Масова іпотека відновиться тоді, коли ставка буде 10−15% в гривні. Для цього гривнева інфляція в країні повинна бути 5−6%, ціна депозиту, відповідно, 7−10%.
Якими є ставки на кредити вашого банку?
Сьогодні ефективна ставка на кредити у малому і середньому бізнесі коливається в межах 26−28% річних, у корпоративному сегменті — 25−26% річних і залежить від мети кредитування, терміну кредиту та суми. В середньому аналогічні ставки діють і для роздрібного бізнесу.
Чи не здається вам, що банки є монополістами ринку залучення капіталу в Україні — в умовах недорозвинутості біржі та ринку корпоративних бондів?
Жоден банк в Україні не можна назвати монополістом у кредитуванні. Між банками існує вільна конкуренція, і ніхто не володіє монопольною часткою цього бізнесу. Місцевий ринок корпоративних цінних паперів насправді недорозвинутий — але банки не перешкоджають його розвитку жодним чином, навпаки. Крім того, міжнародні фінансові ринки сьогодні практично закриті для українського бізнесу з об’єктивних причин — занадто низькі кредитні рейтинги як суверенні так, відповідно і корпоративні.
Коли, на ваш погляд, потрібно знімати обмеження для валютного ринку?
Обмеження можна знімати тоді, коли будуть остаточні домовленості щодо реструктуризації зовнішніх боргів України, та відповідно, продовження програми з МВФ. Непривабливий бізнес-клімат не дозволяє Україні залучати приватні інвестиції, особливо виробничі, нарощувати валютні надходження від експорту. МВФ та інші подібні інституції залишаються чи не єдиним джерелом притоку валюти в Україну. Залежність від донорів, неспроможність економіки самостійно генерувати валютні надходження — це серйозна проблема.
Якою є ваша позиція щодо майбутньої долі неплатоспроможних «Дельти» та «Надр» — їх потрібно націоналізовувати? Чи що з ними робити? Хтось потенційно може бути зацікавлений, щоб викупити ці банки?
Не думаю, що націоналізація — це адекватна відповідь. Давайте подивимося на досвід поляків. В 1990-ті роки вони мали подібні проблеми в банківському секторі. В їхньому уряді знайшлися сучасні економісти які переконали всіх не тільки не розвивати державні банки, а й навіть не створювати єдиний державний санаційний банк. Їх аргументація була наступною — «чим більше держави в економіці та фінансах, тим більше корупції та неефективності».
Тому замість створення єдиного санаційного банку, польський уряд всі свої зусилля витратив на прозору та чесну приватизацію державних банків. В результаті іноземні банки отримали 80% польського банківського ринку. Принесли з собою ефективність, чесність, прозорість, надійність, сучасні технології та менеджмент. Це стало одним з головних чинників стабільності та процвітання польського банківського сектору за останні 20 років. Чому Україна повинна робити протилежне успішному досвіду?
Як ви ставитеся до можливої приватизації державних банків — «Ощадбанку», «Укрексімбанку», «Укргазбанку»? Експерти кажуть, що це був би дуже правильний хід, особливо якщо робити його через біржу.
Позитивно. Чим менше держави в економіці будь-якої посткомуністичної держави, тим краще. Тому приватизація необхідна, але обов’язково повинна бути прозорою та справедливою. Не впевнений, що це реально зробити в сьогоднішній Україні. Можливо, варто дочекатися справжніх реформ.
Чи є у вас бачення того, як в Україні повинна відбуватися податкова реформа? Що робити з нинішніми податковими ставками — збільшувати, зменшувати? Стимулювати бізнеси чи збільшувати доходи бюджету?
Які б не були за розміром податки, їх кількість чи економічна суть, це не переконає іноземців прийти в Україну, а наш бізнес вийти з тіні, якщо не покращиться адміністрування податків. Треба змінити пріоритети в роботі податкової служби.
Сьогодні її успіх вимірюється виключно сумою зібраних грошей. Якщо це одночасно знищує робочі місця в приватному секторі, це не вважається катастрофою, як це сприймається практично в усіх країнах світу, крім України. Успіх податкової системи, податкових органів, центральної влади та влади на місцях повинен вимірюватися в першу чергу кількістю створених робочих місць, а вже в другу чергу сумою зібраних податків. Так є в усьому світі.
Ви закінчували Уортонську школу бізнесу Пенсильванського університету та тривалий час працювали в США. Чим ви займалися у США? Чому прийняли рішення повернутися до України? Очевидно, що зарплати місцевого банківського сектору в рази нижчі, та й задачі стоять куди менш масштабні через відносно невеликий розмір ринку.
Я працював у найбільшій в США електричній компанії Duke Energy. Відповідав за економічний розвиток у штатах Північна та Південна Кароліни. Залучення до себе на територію промислових підприємств — це єдиний спосіб, яким електрокомпанія може продавати свою «продукцію» цим високоприбутковим клієнтам. Співпрацював з місцевою владою, щоб «продати» переваги цих двох штатів інвесторам з усього світу. В Україну повернувся не за зарплатою, а за розвитком кар’єри та цікавою роботою. Очолити в 40 років компанію, де працює 1700 людей, у США практично нереально. В Україні це стало для мене можливим. Робота дозволяє ділитися з людьми тим, чому навчився в Штатах, щось міняти на краще.
Опишіть ваш типовий робочий день. Чи працюєте на вихідних?
70% часу — спілкування з людьми: зустрічі, наради, е-мейли, соціальні мережі, телефон. На аналітику в «тиші кабінету», планування роботи, читання документів залишається максимум 1−2 години на день. В суботу розбираю е-мейли, читаю документи або планую роботу. Але встановив собі за правило — ніколи не робити це в офісі. Ще в США зрозумів, що трудоголізм — це справжня хвороба. Щоб вона не розвивалася, треба не боятися вільного часу і, по можливості, відключатися від роботи хоча б один день на тиждень.
Яка остання книжка, котру ви прочитали?
Це був Truman Capote, «The Grass Harp». Емоційний сюжет та неймовірно тепла колоритна англійська мова.
Іван Верстюк
«Бізнес»
18 травня 2015 року
